Суттєві положення облікової політики
Безперервність діяльності
Фінансова звітність Компанії підготовлена, виходячи з припущення про безперервність її діяльності.
Результативність та ефективність прийнятих Компанією рішень в значній мірі буде залежати від ситуації в країні. На жаль, в умовах воєнного часу відбуваються події, на які Компанія не має можливості вплинути та скоректувати дію цих наслідків. Компанія і надалі буде проводити діяльність спрямовану на забезпечення її безперервності, однак повна міра впливу військової агресії російської федерації проти України в значної мірі буде залежати від масштабу та тривалості конфлікту та обставин за якими Компанія зможе продовжувати свою діяльність під час дії військового стану.
- Основа підготовки фінансової звітності
Фінансова звітність Компанії підготовлена у відповідності до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) в редакції, затвердженій Радою з Міжнародних стандартів фінансової звітності (Рада з МСФЗ), в перекладі, затвердженому Міністерством фінансів України.
Ця фінансова звітність була підготовлена у відповідності з принципом оцінки за історичною вартістю.
Фінансова звітність представлена в гривнях, і всі суми округлені до цілих тисяч гривень без десяткового знаку, окрім випадків, де зазначено інше.
- Короткий огляд істотних положень облікової політики
- Класифікація активів і зобов'язань на оборотні/короткострокові і необоротні/довгострокові
У звіті про фінансовий стан Компанія представляє активи і зобов'язання на основі їх класифікації на оборотні/короткострокові і необоротні/довгострокові. Актив є оборотним, якщо:
- його передбачається реалізувати або він призначений для продажу чи споживання в межах звичайного операційного циклу;
- він утримується головним чином для цілей торгівлі;
- його передбачається реалізувати в межах дванадцяти місяців після закінчення звітного періоду;
або
- він являє собою грошові кошти або еквівалент грошових коштів, крім випадків, коли існують обмеження на його обмін або використання для погашення зобов'язань, що діють протягом як мінімум дванадцяти місяців після закінчення звітного періоду.
Всі інші активи класифікуються як необоротні.
Зобов'язання є короткостроковим, якщо:
- передбачається його врегулювання в межах звичайного операційного циклу;
- воно утримується переважно для цілей торгівлі;
- воно підлягає врегулюванню протягом дванадцяти місяців після закінчення звітного періоду; або
- організація не має безумовного права відтермінувати врегулювання зобов'язання як мінімум на дванадцять місяців після закінчення звітного періоду.
Компанія класифікує всі інші зобов'язання в якості довгострокових.
Відкладені податкові активи і зобов'язання класифікуються як необоротні / довгострокові активи і зобов'язання.
- Оцінка справедливої вартості
Компанія оцінює статті, які обліковуються за справедливою вартістю, на кожну звітну дату.
Справедлива вартість є ціною, яка була б отримана під час продажу активу або сплачена під час передачі зобов'язання в ході звичайної угоди між учасниками ринку на дату оцінки. Оцінка справедливої вартості передбачає, що угода з метою продажу активу або передачі зобов'язання здійснюється:
- на ринку, який є основним для даного активу або зобов'язання; або
- за відсутності основного ринку, на ринку, найбільш вигідному щодо даного активу або зобов'язання.
У Компанії повинен бути доступ до основного або найбільш вигідного ринку.
Справедлива вартість активу або зобов'язання оцінюється з використанням припущень, які використовувалися б учасниками ринку при встановленні ціни на актив або зобов'язання за умови, що учасники ринку діють в своїх кращих економічних інтересах.
Оцінка справедливої вартості нефінансового активу бере до уваги здатність учасника ринку генерувати економічні вигоди або за допомогою найкращого і найбільш ефективного використання активу, або за допомогою його продажу іншому учаснику ринку, який використовував би цей актив найкращим і найбільш ефективним чином.
Компанія використовує такі моделі оцінки, які доречні в даних обставинах і для яких доступні дані, достатні для оцінки справедливої вартості, і при цьому дозволяють максимально використовувати релевантні спостережні вихідні дані і звести до мінімуму використання неспостережуваних вихідних даних.
Всі активи і зобов'язання, які оцінюються у фінансовій звітності за справедливою вартістю або справедлива вартість яких розкривається у фінансовій звітності, класифікуються в рамках нижче описаної ієрархії справедливої вартості на основі вихідних даних найнижчого рівня, які є значними для оцінки справедливої вартості в цілому:
- Рівень 1 - Цінові котирування (некориговані) активних ринків для ідентичних активів чи зобов'язань;
- Рівень 2 - Моделі оцінки, в яких істотні для оцінки справедливої вартості вихідні дані, які належать до найнижчого рівня ієрархії, спостерігаються на ринку прямо або опосередковано;
- Рівень 3 - Моделі оцінки, в яких істотні для оцінки справедливої вартості вихідні дані, що відносяться до найнижчого рівня ієрархії, спостереження за якими на ринку не ведеться.
У разі активів і зобов'язань, які переоцінюються у фінансовій звітності на повторюваній основі, Компанія визначає необхідність їх переведення між рівнями ієрархії, повторно аналізуючи класифікацію (на підставі вихідних даних найнижчого рівня, які є суттєвими для оцінки справедливої вартості в цілому) на кінець кожного звітного періоду.
Для оцінки значних активів, таких як об'єкти інвестиційної нерухомості та некотирувані фінансові активи, а також значних зобов'язань, таких як умовне відшкодування, залучаються зовнішні оцінювачі. Рішення про залучення зовнішніх оцінювачів приймається щорічно керівництвом Компанії. В якості критеріїв відбору застосовуються знання ринку, репутація, незалежність і відповідність професійним стандартам. Ротація оцінювачів відбувається, як правило, кожні три роки. Після обговорення з зовнішніми оцінювачами комітет з оцінки приймає рішення про те, які моделі оцінки та вихідні дані необхідно використовувати в кожному випадку.
Для цілей розкриття інформації про справедливу вартість Компанія класифікувала активи і зобов'язання на основі їх характеру, властивих їм характеристик і ризиків, а також застосованого рівня в ієрархії справедливої вартості, як зазначено вище.
- Податки
Поточний податок на прибуток
Активи та зобов'язання з поточного податку на прибуток оцінюються в сумі, яку очікується вимагати для відшкодування податковими органами або сплатити податковим органам. Податкові ставки і податкове законодавство, що застосовуються для розрахунку цієї суми, - це ставки і законодавство, прийняті або по суті прийняті на звітну дату.
Поточний податок на прибуток, пов'язаний зі статтями, визнаним безпосередньо у власному капіталі, визнається у складі власного капіталу, а не в звіті про прибуток або збиток. Керівництво організації періодично здійснює оцінку позицій, відображених у податкових деклараціях, щодо яких відповідне податкове законодавство може бути по-різному інтерпретоване, і за необхідності створює оціночні зобов'язання.
Відкладений податок
Відкладений податок розраховується за методом зобов'язань шляхом визначення тимчасових різниць між податковою базою активів та зобов'язань та їх балансовою вартістю для цілей фінансової звітності на звітну дату.
Відкладені податкові зобов'язання визнаються за всіма оподатковуваними тимчасовими різницями, крім випадків, коли:
- відкладене податкове зобов'язання виникає в результаті первісного визнання гудвілу, активу або зобов'язання в ході операції, яка не є об'єднанням бізнесів, і на момент здійснення операції не впливає ні на бухгалтерський прибуток, ні на оподатковуваний прибуток або збиток;
- щодо оподаткування тимчасових різниць, пов'язаних з інвестиціями в дочірні організації, асоційовані організації, а також з частками участі в спільному підприємництві, якщо можна контролювати терміни відновлення тимчасової різниці, та існує значна ймовірність того, що тимчасова різниця не буде відновлена в найближчому часі.
Відкладені податкові активи визнаються за всіма від'ємними тимчасовими різницями, перенесеними на майбутні періоди невикористаними податковими пільгами і невикористаними податковими збитками в тій мірі, в якій є ймовірним наявність оподатковуваного прибутку, проти якої можуть бути зараховані тимчасові різниці, перенесені на майбутні періоди невикористані податкові пільги й невикористані податкові збитки, крім випадків, коли:
- відстрочений податковий актив, що відноситься до тимчасової різниці, виникає в результаті первісного визнання активу або зобов'язання, яке виникло не внаслідок об'єднання бізнесів, і яке на момент здійснення операції не впливає ні на бухгалтерський прибуток, ні на оподатковуваний прибуток або збиток;
- щодо тимчасових різниць, пов'язаних з інвестиціями в дочірні організації, асоційовані організації, а також з частками участі в спільному підприємництві, відкладені податкові активи визнаються тільки в тій мірі, в якій присутня ймовірність відновлення тимчасових різниць в найближчому майбутньому і виникнення оподатковуваного прибутку, проти якого можуть бути зараховані тимчасові різниці.
Балансова вартість відстрочених податкових активів переглядається на кожну звітну дату і зменшується в тій мірі, в якій перестає бути можливим отримання достатнього оподатковуваного прибутку, яка дозволить використовувати всі або частину відстрочених податкових активів, оцінюється як малоймовірне. Невизнані відстрочені податкові активи переглядаються на кожну звітну дату та визнаються в тій мірі, в якій стає ймовірним, що майбутній оподатковуваний прибуток дозволить відшкодувати відстрочені податкові активи.
Відкладені податкові активи і зобов'язання оцінюються за тими ставками податку, які, як очікується, будуть застосовуватися в період реалізації активу або погашення зобов'язання, виходячи зі ставок податку (і податкового законодавства), чинних або по суті прийнятих на звітну дату.
Відкладений податок, який відноситься до статей, визнаних не в прибутку чи збитку, також не визнається у складі прибутку чи збитку. Статті відкладених податків визнаються відповідно до операцій що лежать в їх основі або в складі ІСД, або безпосередньо у власному капіталі.
Податкові вигоди, здобуті в межах об'єднання бізнесів, але які не задовольняють критерії для окремого визнання на цю дату, визнаються згодом, в разі появи нової інформації про зміну фактів і обставин. Коригування відображається як зменшення гудвілу (якщо його величина не перевищує розмір гудвілу), якщо воно було здійснено протягом періоду оцінки, в інших випадках воно визнається у складі прибутку або збитку.
Компанія здійснює взаємозалік відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов'язання в тому і тільки в тому випадку, вона має юридично захищене право на залік поточних податкових активів і поточних податкових зобов'язань, і відкладених податкових активів та відстрочених податкових зобов'язань відносяться до податків на прибуток, що стягуються тим самим податковим органом з однієї і тієї ж організації, операції якої оподатковуються, або з різних організацій, операції яких оподатковуються, які мають намір або здійснити розрахунки за поточними податковими зобов'язаннями та активами на нетто-основі, або реалізувати ці активи і погасити ці зобов'язання одночасно в кожному з майбутніх періодів, в якому очікується погашення або відшкодування суттєвих сум відкладених податкових зобов'язань або активів.
Податок на додану вартість
Витрати і активи визнаються за виключенням суми податку від реалізації, крім випадків, коли:
- ПДВ, який виник під час придбання активів або послуг, не відшкодовується податковим органом; в цьому випадку податок від реалізації визнається відповідно, як частина витрат на придбання активу або частина статті витрат;
- дебіторська і кредиторська заборгованості відображаються з урахуванням суми ПДВ.
Чиста сума ПДВ, що відшкодовується податковим органом або сплачується йому, включається до дебіторської і кредиторської заборгованості, відображеної в звіті про фінансовий стан.
- Іноземна валюта
Фінансова звітність представлена в гривнях, яка також є функціональною валютою Компанії.
- Операції та залишки
Операції в іноземній валюті початково відображаються Компанією в функціональній валюті в перерахунку за офіційними курсами НБУ на дату, коли операція вперше задовольняє критеріям визнання.
Монетарні активи і зобов'язання, деноміновані в іноземних валютах, перераховуються у функціональну валюту за курсами на звітну дату.
Різниці, що виникають під час погашення або перерахунку монетарних статей, визнаються в складі прибутку або збитку. Витрати за податками та податкові вигоди, пов'язані з курсовими різницями за такими монетарними статтями, також визнаються в складі ІСД.
Немонетарні статті, які оцінюються за історичною вартістю в іноземній валюті, перераховуються з використанням обмінних курсів на дати первісних операцій. Немонетарні статті, які оцінюються за справедливою вартістю в іноземній валюті, перераховуються з використанням обмінних курсів на дату визначення справедливої вартості. Прибуток або збиток, що виникає після перерахунку немонетарних статей, які оцінюються за справедливою вартістю, враховуються відповідно до принципів визнання прибутку або збитку від зміни справедливої вартості статті (тобто курсові різниці від перерахунку валюти за статтями, прибутки та збитки від переоцінки за справедливою вартістю яких визнаються в складі ІСД або прибутку чи збитку, також визнаються або в складі ІСД, або в складі прибутку чи збитку відповідно).
Датою операції для цілей визначення поточного обмінного курсу, який повинен використовуватися під час первісного визнання відповідного активу, витрат чи доходу (або його частини) у разі припинення визнання немонетарного активу або немонетарного зобов'язання, що виникають в результаті здійснення або отримання попередньої оплати, є дата, на яку Компанія спочатку визнає немонетарний актив або немонетарні зобов'язання, що виникають в результаті здійснення або отримання попередньої оплати. У разі декількох операцій здійснення або отримання попередньої оплати Компанія визначає дату операції для кожної виплати або отримання попередньої оплати.
- Необоротні активи, призначені для реалізації, та припинена діяльність
Компанія класифікує необоротні активи та ліквідаційні групи як призначені для реалізації, якщо їх балансова вартість підлягає відшкодуванню, в основному, за допомогою їх реалізації, а не в результаті триваючого використання. Необоротні активи та ліквідаційні групи, класифіковані як призначені для реалізації, оцінюються за найменшим з двох значень - балансової вартості та справедливої вартості за винятком витрат на реалізацію. Витрати на реалізацію є додатковими витратами, що безпосередньо відносяться до вибуття активу (або ліквідаційної групи), і не включають в себе витрати по фінансуванню і витрати з податку на прибуток.
Критерій класифікації об'єкта як призначеного для реалізації вважається дотриманим лише в тому випадку, якщо реалізація є високоймовірною, а актив або група що вибуває можуть бути негайно продані в тому стані, в якому вони перебувають. Дії, необхідні для здійснення реалізації, повинні вказувати на малу ймовірність суттєвих змін в діях з реалізації, а також скасування реалізації. Керівництво повинно прийняти на себе зобов'язання з реалізації плану з продажу активу, і має очікуватися, що реалізація буде завершена протягом одного року з дати класифікації.
Основні засоби і нематеріальні активи після класифікування в якості призначених для реалізації не підлягають амортизації.
Активи і зобов'язання, класифіковані як призначені для реалізації, представляються окремо в якості оборотних / короткострокових статей у звіті про фінансовий стан.
Ліквідаційна група дозволяє критеріям класифікувати її як припинену діяльності, якщо вона є компонентом організації, який вибув або класифікується як призначений для продажу та:
- є окремим значним напрямком діяльності або географічним регіоном ведення операцій;
- є частиною єдиного скоординованого плану вибуття окремого значного напрямку діяльності або географічного району ведення операцій;
або
- є дочірньою організацією, придбаною виключно з метою подальшого перепродажу.
Припинена діяльність виключається з результатів діяльності, що триває її представляють в звіті про прибуток або збиток окремою статтею як прибуток або збиток після оподаткування від припиненої діяльності.
- Дивіденди, сплачені грошовими коштами
Компанія визнає зобов'язання щодо виплати дивідендів, коли розподіл затверджено і більш не залишається на розсуді Компанії. Відповідна сума визнається безпосередньо у складі власного капіталу.
- Основні засоби
Незавершене будівництво обліковується за первісною вартістю за виключенням накопичених збитків від знецінення в разі їх наявності. Будівлі та устаткування враховується за первісною вартістю за виключенням накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення в разі їх наявності. Така вартість включає вартість заміни частин обладнання та витрати по запозиченням в разі довгострокових будівельних проектів, якщо виконуються критерії їх визнання. При необхідності заміни значних складових частин обладнання через певні проміжки часу Компанія окремо амортизує їх на підставі відповідних індивідуальних термінів корисного використання. Аналогічним чином, при проведенні істотного технічного огляду, витрати, пов'язані з ним, визнаються в балансовій вартості основних засобів як заміна обладнання, якщо виконуються критерії визнання. Всі інші витрати на ремонт і технічне обслуговування визнаються в прибутку чи збитку на момент їх понесення. Приведена вартість очікуваних витрат по виведенню з експлуатації активу після його використання включається в первісну вартість відповідного активу, якщо виконуються критерії визнання зобов'язання що оцінюється.
Основні засоби, отримані від покупців, спочатку оцінюються за їх справедливою вартістю на дату отримання контролю над ними.
Амортизація розраховується з використанням лінійного методу протягом наступних розрахункових термінів корисного використання активів:
- Будівлі 15-30 років
- Обладнання 5-15 років
Визнання об'єкта основних засобів і будь-якого первинно визнаного значного компонента об'єкта основних засобів припиняється після їх вибуття (тобто, на дату, коли їх одержувач набуває контроль) або якщо від їх використання або вибуття не очікується майбутніх економічних вигод. Прибуток або збиток, що виникають при припиненні визнання активу (розраховуються як різниця між чистими надходженнями від вибуття і балансовою вартістю активу), включаються до звіту про прибуток або збиток при припиненні визнання активу.
Ліквідаційна вартість, строки корисного використання та методи амортизації основних засобів аналізуються в кінці кожного фінансового року і при необхідності корегуються на перспективній основі.
- Оренда
Визначення того, чи є угода орендою або чи містить вона ознаки оренди, основане на аналізі змісту угоди на початку оренди.
Угода є орендою або містить ознаки оренди, якщо виконання угоди залежить від використання конкретного активу (або активів), і право на використання активу або активів у результаті даної угоди переходить від однієї сторони до іншої, навіть якщо цей актив (або ці активи) не вказується (не вказуються) в угоді очевидно.
Компанія в якості орендаря
Оренда класифікується на дату початку оренди в якості фінансової або операційної. Оренда, за якою до Компанії переходять практично всі ризики і вигоди, пов'язані з володінням, класифікується в якості фінансової оренди.
Фінансова оренда капіталізується на дату початку строку оренди за справедливою вартістю орендованого майна, або, якщо ця сума менша, - за теперішньою вартістю мінімальних орендних платежів. Орендні платежі розподіляються між витратами по фінансуванню і зменшенням основної суми зобов'язання з оренди таким чином, щоб вийшла постійна процентна ставка на непогашену суму зобов'язання. Витрати з фінансування відображаються безпосередньо в звіті про прибуток або збиток.
Орендований актив амортизується протягом строку корисного використання активу. Проте якщо відсутня обґрунтована впевненість в тому, що до Компанії перейде право власності на актив в кінці строку оренди, актив амортизується протягом найкоротшого з наступних періодів: розрахунковий термін корисного використання активу і термін оренди.
Операційна оренда визначається як оренда, відмінна від фінансової оренди. Платежі з операційної оренди визнаються як операційні витрати в звіті про прибуток або збиток лінійним методом протягом усього терміну оренди.
Компанія в якості орендодавця
Оренда, за якою у Компанії залишаються практично всі ризики і вигоди, пов'язані з володінням активом, класифікується як операційна оренда. Орендний дохід що виникає вираховується лінійним методом протягом терміну оренди і включається до виручки в звіті про прибутки або збитки зважаючи на свій операційний характер. Перші прямі витрати, понесені під час укладення договору операційної оренди, включаються до балансової вартості переданого в оренду активу і визнаються протягом терміну оренди на тій же основі, що і дохід від оренди. Умовна орендна плата визнається в складі виручки в тому періоді, в якому вона була отримана.
- Витрати за запозиченнями
Витрати за запозиченнями, безпосередньо відносяться до придбання, будівництва або виробництва активу, який обов'язково потребує тривалого періоду часу для його підготовки до використання у відповідності до намірів Компанії або до продажу, капіталізуються як частина первісної вартості такого активу. Всі інші витрати за запозиченнями відносяться на витрати в тому періоді, в якому вони були понесені. Витрати за запозиченнями включають в себе виплату відсотків та інші витрати, понесені організацією в зв'язку з позиковими коштами.
- Нематеріальні активи
Нематеріальні активи, які були придбані окремо, при первісному визнанні оцінюються за первісною вартістю. Первісною вартістю нематеріальних активів, придбаних в результаті об'єднання бізнесів, є їх справедлива вартість на дату придбання. Після первісного визнання нематеріальні активи обліковуються за первісною вартістю за мінусом накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення. Нематеріальні активи, створені всередині організації, за винятком капіталізованих витрат на розробку продуктів, не капіталізуються, і відповідні витрати відображаються у звіті про прибутки та збитки за період, в якому вони виникли.
Термін корисного використання нематеріальних активів може бути або обмеженим, або невизначеним.
Нематеріальні активи з обмеженим строком корисного використання амортизуються протягом цього терміну і оцінюються на предмет знецінення, якщо є ознаки знецінення даного нематеріального активу. Термін і метод амортизації для нематеріального активу з обмеженим терміном корисного використання переглядаються як мінімум в кінці кожного звітного періоду. Зміна очікуваного терміну корисного використання або передбачуваної структури споживання майбутніх економічних вигод, що містяться в активі, змінюють термін або метод амортизації відповідно і враховуються як зміна облікових оцінок. Витрати по амортизації нематеріальних активів з обмеженим строком корисного використання визнаються в звіті про прибуток або збиток в тій категорії витрат, яка відповідає функції нематеріальних активів.
Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання не амортизуються, а тестуються на знецінення щорічно або окремо, або на рівні одиниць, що генерують грошові кошти. Строк корисного використання нематеріального активу з невизначеним терміном використання переглядається щорічно з метою визначення того, наскільки доречно продовжувати відносити даний актив в категорію активів з невизначеним строком корисного використання. Якщо це не доречно, зміна оцінки строку корисного використання - з невизначеного на обмежений термін - здійснюється на перспективній основі.
Визнання нематеріального активу припиняється в момент його вибуття (тобто на дату, на яку його одержувач отримує контроль), або коли від його використання або вибуття не очікується ніяких майбутніх економічних вигод. Прибуток або збиток, що виникають в результаті припинення визнання активу (розраховані як різниця між чистими надходженнями від вибуття активу та балансовою вартістю активу), включаються до звіту про прибуток або збиток.
Нижче наводиться коротка інформація щодо облікової політики, що застосовується до нематеріальних активів Компанії:
| Ліцензії | Програмне забезпечення |
Термін корисного використання | Невизначений | Обмежений (10 років) |
Метод амортизації, що застосовується | Не амортизується | Амортизується лінійним методом протягом терміну дії патенту |
Створений всередині організації або придбаний | Придбаний актив | Придбаний актив |
- Фінансові інструменти - первісне визнання і подальша оцінка
Фінансовим інструментом є будь-який договір, що приводить до виникнення фінансового активу в одній організації і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу в іншій організації.
- Фінансові активи
Компанія здійснює класифікацію фінансових активів при первісному визнанні, як таких, що оцінюються у подальшому або за амортизованою собівартістю, або за справедливою вартістю на основі обох таких чинників:
а) моделі бізнесу суб'єкта господарювання для управління фінансовими активами;
б) характеристик контрактних грошових потоків фінансового активу.
Фінансовий актив оцінюють за амортизованою собівартістю, якщо виконуються обидві такі умови:
а) актив утримують в моделі бізнесу, мета якої - утримування активів задля збирання контрактних грошових потоків;
б) контрактні умови фінансового активу передбачають у певні дати надходження грошових потоків, які є лише погашенням основної суми та сплатою відсотків на непогашену основну суму.
Фінансові інструменти, які утримуються для надходження контрактних грошових потоків і продажу класифікуються як оцінювані за справедливою вартістю через інший сукупний дохід.
Фінансові інструменти, які утримуються для інших цілей класифікуються як оцінювані за справедливою вартістю через прибуток/збиток.
Компанія проводить рекласифікацію фінансових активів в разі зміни моделі бізнесу або характеристик контрактних грошових потоків.
Всі стандартні операції з купівлі та продажу фінансових активів визнаються на дату здійснення угоди, тобто на дату, коли Компанія бере на себе зобов'язання по покупці активу. До стандартних операцій з купівлі або продажу відносяться операції з купівлі або продажу фінансових активів, в рамках яких здійснюється постачання активів у строки, встановлені законодавством або прийняті на ринку.
Фінансові активи Компанії включають грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторську заборгованість, яка відображає чисті інвестиції в лізинг, іншу дебіторську заборгованість.
Первісне визнання та оцінка
При первісному визнанні фінансовий актив оцінюється за справедливою вартістю, а у випадку фінансового інструменту, що оцінюється не за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, збільшується на суму витрат, які прямо відносяться на придбання такого фінансового активу.
Класифікація фінансових активів при первісному визнанні залежить від характеристик передбачених договором грошових потоків за фінансовим активом та бізнес-моделі, що застосовується Компанією для управління цими активами. За винятком торгової дебіторської заборгованості, яка не містить вагомого компонента фінансування або по відношенню до якої Компанія застосувала спрощення практичного характеру, Компанія спочатку оцінює фінансові активи за справедливою вартістю, збільшеною у випадку фінансових активів, які оцінюються не за справедливою вартістю через прибуток або збиток, на суму витрат за угодою. Торгова дебіторська заборгованість, яка не містить вагомого компонента фінансування або щодо якої Компанія застосувала спрощення практичного характеру, оцінюється за ціною угоди, визначеної відповідно до МСФЗ (IFRS) 15.
Для того щоб фінансовий актив можна було класифікувати і оцінювати за амортизаційною вартістю або за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, необхідно, щоб договірні умови цього активу обумовлювали отримання грошових потоків, які є "суто платежами по рахунку основної суми боргу і відсотків" на непогашену частину основної суми боргу. Така оцінка називається SPPI-тестом і здійснюється на рівні кожного інструменту.
Бізнес-модель, яка використовується Компанією для управління фінансовими активами, описує спосіб, за яким Компанія управляє своїми фінансовими активами з метою генерування грошових потоків. Бізнес-модель визначає, чи будуть грошові потоки наслідком отримання передбачених договором грошових потоків, продажу фінансових активів або і того, і іншого.
Всі операції купівлі або продажу фінансових активів, що вимагають поставки активів у строки, встановлюваний законодавством, або відповідно до правил, прийнятих на конкретному ринку (торгівля на стандартних умовах), визнаються на дату укладення угоди, тобто, на дату, коли Компанія бере на себе зобов'язання купити або продати актив.
Подальша оцінка
Дебіторська заборгованість за операціями лізингу
Дебіторська заборгованість є непохідними фінансовими активами з встановленими або визначеними виплатами, які не котируються на активному ринку. Фінансовими активами Компанії, включеними в цю групу, є дебіторська заборгованість, яка відображає чисті інвестиції в лізинг. Після первісного визнання фінансові активи такого роду оцінюються за амортизованою собівартістю, яка визначається з використанням методу ефективної процентної ставки, за вирахуванням очікуваних кредитних збитків від знецінення. Амортизована вартість розраховується з урахуванням дисконтів або премій при придбанні, а також комісійних або витрат, які є невід'ємною частиною ефективної процентної ставки. Амортизація ефективної процентної ставки включена до складу фінансових доходів звіту про сукупний дохід. Очікувані кредитні збитки від знецінення визнаються у складі інших операційних витрат звіту про сукупний дохід.
Припинення визнання
Фінансовий актив (або - де краще застосувати - частина фінансового активу або частина групи аналогічних фінансових активів) припиняє визнаватися (тобто виключається з звіту Компанії про фінансовий стан), якщо:
- термін дії прав на отримання грошових потоків від активу минув;
або
- Компанія передала свої права на отримання грошових потоків від активу або взяла на себе зобов'язання по виплаті третій стороні одержуваних грошових потоків у повному обсязі і без істотної затримки за "транзитною" угодою; та або (a) Компанія передала практично всі ризики і вигоди від активу, або (б) Компанія не передала, але й не зберігає за собою практично всі ризики і вигоди від активу, але передала контроль над цим активом.
Якщо Компанія передала свої права на отримання грошових потоків від активу або уклала транзитну угоду, вона оцінює, чи зберегла вона ризики і вигоди, пов'язані з правом власності, і, якщо так, в якому обсязі. Якщо Компанія не передала, але й не зберегла за собою практично всі ризики і вигоди від активу, а також не передала контроль над активом, Компанія продовжує визнавати переданий актив у тій мірі, в якій вона продовжує свою участь в ньому. В цьому випадку Компанія також визнає відповідне зобов'язання. Переданий актив і відповідне зобов'язання оцінюються на основі, яка відображає права та зобов'язання, збережені Компанією.
Подальша участь, яка приймає форму гарантії за переданим активом, оцінюється за найменшою із наступних величин: первісної балансової вартості активу або максимальної суми відшкодування, виплата якої може вимагатися від Компанії.
Знецінення фінансових активів
На кожну звітну дату Компанія відповідно до вимог МСФЗ (IFRS) 9 визнає резерв під очікувані кредитні збитки по фінансовим активам.
Фінансові активи, що обліковуються за амортизованою вартістю
Відносно фінансових активів, які обліковуються за амортизованою вартістю, Компанія визнає резерв під очікувані кредитні збитки індивідуально для окремо значимих фінансових активів, або в сукупності для фінансових активів, які не є окремо значимими. Активи, які оцінюються на предмет знецінення на індивідуальній основі, щодо яких визнаються збитки від знецінення, не повинні оцінюватися на предмет знецінення на сукупній основі.
Індивідуальна оцінка на предмет зменшення корисності відображає прогнозну оцінку очікуваних кредитних збитків на весь строк дії інструментів. Під час індивідуальної оцінки сума резерву визначається із використанням аналізу сценаріїв та методу дисконтованих потоків грошових коштів. Підхід на основі аналізу сценаріїв передбачає, що сума відшкодування конкретного фінансового активу має визначатись як сума результатів:
- дисконтованих очікуваних сум відшкодування для кожного сценарію, та
- ймовірності настання цих сценаріїв.
Згідно з підходом на основі дисконтованих потоків грошових коштів сума відшкодування для кожного сценарію має визначатись на підставі прогнозу стосовно суми та строків очікуваних майбутніх потоків грошових коштів (плану відшкодування). За умови що сума відшкодування виявиться меншою за балансову вартість конкретного активу, необхідно визначити відповідну суму збитків від зменшення корисності.
Фінансові активи, резерв під очікувані збитки по яким оцінюється в сукупності, Компанія розділяє на три Етапи.
Етап 1 - включає фінансові активи з низьким кредитним ризиком або кредитний ризик за якими несуттєво збільшився з моменту первісного визнання. По цим фінансовим активам Компанія визнає резерв під очікувані 12 місячні кредитні збитки.
Етап 2 - включає фінансові активи, кредитний ризик за якими суттєво збільшився з моменту первісного визнання. По цим фінансовим активам Компанія визнає резерв під очікувані кредитні збитки на весь строк дії фінансових інструментів.
Перехід фінансового інструмента із Етапу 2 в Етап 1 можливий в разі, якщо буде доведено, що очікуваний кредитний ризик не є значно більшим, ніж при первісному визнанні.
Етап 3 - включає фінансові активи, які є знеціненими (мають ознаки дефолту). До інструментів, що мають ознаки дефолту, Компанія відносить активи прострочка по яким перевищує 90 днів. По цим фінансовим активам Компанія визнає резерв під очікувані кредитні збитки на весь строк дії фінансових інструментів.
Перехід фінансового інструмента з Етапу 3 в Етап 2 можливий в разі, якщо борг буде обслуговуватись згідно умов договору.
- Фінансові зобов'язання
Первісне визнання та оцінка
Фінансові зобов'язання класифікуються при первісному визнанні відповідно, як фінансові зобов'язання, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, кредити і позики, кредиторська заборгованість або похідні інструменти, класифіковані на розсуд Компанії як інструменти хеджування при ефективному хеджуванні.
Всі фінансові зобов'язання спочатку визнаються за справедливою вартістю, з вирахуванням (у разі кредитів, позик і кредиторської заборгованості) витрат за угодою.
Фінансові зобов'язання Компанії включають торгову та іншу кредиторську заборгованість, кредити та інші позики, включаючи банківські овердрафти, а також похідні фінансові інструменти.
Подальша оцінка
Подальша оцінка фінансових зобов'язань залежить від їх класифікації у такий спосіб:
Фінансові зобов'язання, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток
Категорія "фінансові зобов'язання, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток" включає фінансові зобов'язання, призначені для торгівлі, і фінансові зобов'язання, класифіковані на розсуд Компанії при первісному визнанні як оцінювані за справедливою вартістю через прибуток або збиток.
Фінансові зобов'язання класифікуються як (призначені) утримувані для продажу, якщо вони понесені з метою зворотної купівлі в найближчому майбутньому. Ця категорія також включає похідні фінансові інструменти, в яких Компанія є стороною за договором, не визначені за розсудом Компанії як інструменти хеджування в межах відносин хеджування, як вони визначені в МСФЗ (IFRS) 9. Виділені вбудовані похідні інструменти також класифікуються як утримувані для торгівлі, за винятком випадків, коли вони класифікуються на розсуд Компанії якості ефективного інструменту хеджування.
Прибутки або збитки за зобов'язаннями, призначеним для торгівлі, визнаються в звіті про прибутки або збитки.
Фінансові зобов'язання, класифіковані на розсуд Компанії при первісному визнанні як оцінювані за справедливою вартістю через прибуток або збиток, відносяться до цієї категорії на дату первісного визнання та виключно при дотриманні критеріїв МСФЗ (IFRS) 9. Компанія не має фінансових зобов'язань, класифікованих за її розсудом як оцінювані за справедливою вартістю через прибуток або збиток.
Кредити та позики
Дана категорія є найвагомішою для Компанії. Після первісного визнання процентні кредити та позики оцінюються за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної процентної ставки. Прибутки та збитки за такими фінансовими зобов'язаннями визнаються в прибутку чи збитку при припиненні їх визнання, а також у міру нарахування амортизації з використанням ефективної процентної ставки.
Амортизована вартість розраховується з урахуванням дисконтів або премій при придбанні, а також комісійних або витрат, які є невід'ємною частиною ефективної процентної ставки. Амортизація ефективної процентної ставки включається до складу витрат по фінансуванню в звіті про прибуток або збиток.
Припинення визнання
Визнання фінансового зобов'язання припиняється, якщо зобов'язання погашено, анульовано, або строк його дії закінчився. Якщо наявне фінансове зобов'язання замінюється іншим зобов'язанням перед тим самим кредитором на суттєво відмінних умовах або якщо умови наявного зобов'язання значно змінені, така заміна або зміни враховуються як припинення визнання первісного зобов'язання та початок визнання нового зобов'язання, а різниця в їх балансової вартості визнається в звіті про прибуток або збиток.
- Взаємозалік фінансових інструментів
Фінансові активи і фінансові зобов'язання підлягають взаємозаліку, а нетто-сума поданням в звіті про фінансовий стан, якщо є юридично захищене на даний момент право на взаємозалік визнаних сум і коли є намір провести розрахунок на нетто-основі, реалізувати активи та одночасно з цим погасити зобов'язання.
- Фінансовий лізинг
Договори фінансового лізингу Компанії включають умову, згідно якої лізингоодержувач має право на грошові кошти отримані від реалізації Компанією предмету лізингу у разі припинення або розірвання договору лізингу. Відповідно, дані договори обліковуються за амортизованою вартістю, як наведено вище.
- Запаси
Запаси оцінюються за найменшою з двох величин: за собівартістю або за чистою можливою ціною продажу.
Витрати, понесені під час доставки кожного продукту до місця призначення і приведення його у належний стан, обліковуються таким чином:
- Сировина і матеріали: витрати на придбання за методом ФІФО (перше надходження - перший відпуск).
- Готова продукція і незавершене виробництво: прямі витрати на матеріали і оплату праці, а також частка виробничих накладних витрат, виходячи з нормальної виробничої потужності, але не включаючи витрати за запозиченнями.
Первісна вартість запасів включає прибутки і збитки, перенесені з ІСД, за відповідними операціями хеджування грошових потоків щодо придбання сировини і матеріалів.
Чиста можлива ціна продажу визначається як розрахункова ціна продажу в ході звичайної діяльності за винятком розрахункових витрат на завершення виробництва і розрахункових витрат на продаж (реалізацію).
- Знецінення нефінансових активів
На кожну звітну дату Компанія визначає, чи присутні ознаки можливого знецінення активу. За наявності таких ознак або якщо необхідне проведення щорічного тестування активу на знецінення, Компанія проводить оцінку відшкодування суми активу. Сума відшкодування активу або одиниці, яка генерує грошові потоки, - це найбільша з наступних величин: справедлива вартість активу (одиниці, яка генерує грошові потоки) за винятком витрат на вибуття або цінність використання активу (одиниці, яка генерує грошові потоки). Сума відшкодування визначається для окремого активу, за винятком випадків, коли актив не генерує грошові надходження, які, в основному є незалежними від надходжень, які генеруються іншими активами або групами активів. Якщо балансова вартість активу або одиниці, яка генерує грошові кошти, перевищує його / її відшкодування, актив вважається знеціненим і списується до суми відшкодування.
При оцінці цінності використання розрахункові майбутні грошові потоки дисконтуються до приведеної вартості за ставкою дисконтування до оподаткування, яка відображає поточну ринкову оцінку тимчасової вартості грошей і ризики, притаманні активу. При визначення справедливої вартості за мінусом витрат на вибуття враховуються недавні ринкові операції. За їх відсутності застосовується відповідна модель оцінки. Ці розрахунки підтверджуються оціночними коефіцієнтами або іншими доступними показниками справедливої вартості.
Компанія визначає суму знецінення, виходячи з докладних планів і прогнозних розрахунків, які готуються окремо для кожної одиниці, яка генерує грошові потоки, до якої віднесено окремі активи. Ці плани і прогнозні розрахунки, як правило, складаються на п'ять років. Довгострокові темпи зростання розраховуються і застосовуються відносно прогнозованих майбутніх грошових потоків після п'ятого року.
Збитки від знецінення діяльності, що триває, визнаються в звіті про прибутки або збитку в складі тих категорій витрат, які відповідають призначенню знеціненого активу, за винятком раніше переоцінених об'єктів нерухомості, щодо яких переоцінка була визнана в складі ІСД. У випадку таких об'єктів нерухомості збиток від знецінення визнається у складі ІСД в межах суми раніше проведеної переоцінки.
На кожну звітну дату Компанія виявляє, чи присутні ознаки того, що раніше визнані збитки від знецінення активу, за винятком гудвілу, більше не існують або зменшилися. Якщо такі ознаки є, Компанія розраховує суму відшкодування суму активу або одиниці, яка генерує грошові потоки. Раніше визнані збитки від знецінення відновлюються тільки в тому випадку, якщо мала місце зміна в припущеннях, які використовувалися для визначення суми відшкодування активу з часу останнього визнання збитку від знецінення.
Відновлення обмежене таким чином, що балансова вартість активу не перевищує суми його відшкодування, а також не може перевищувати балансову вартість за мінусом амортизації, за якою даний актив визнавався б у випадку, якщо в попередні роки не був би визнаний збиток від знецінення. Таке відновлення вартості визнається в звіті про прибуток або збиток, за винятком випадків, коли актив враховується за переоціненою вартістю. В останньому випадку відновлення вартості враховується як приріст вартості від переоцінки.
Гудвіл тестується на знецінення щороку станом на звітну дату, а також у випадках, коли події або обставини вказують на те, що його балансова вартість може бути знецінена.
Знецінення гудвілу визначається шляхом оцінки суми відшкодування кожної одиниці, яка генерує грошові потоки (або групи таких одиниць), до яких відноситься гудвіл. Якщо сума відшкодування одиниці, яка генерує грошові потоки менша за її балансову вартість, то визнається збиток від знецінення. Збиток від знецінення гудвілу не може бути відновлений в майбутніх періодах.
Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання тестуються на знецінення щороку станом на звітну дату на рівні одиниці, яка генерує грошові потоки, а також якщо обставини вказують на те, що їх балансова вартість могла знецінитися.
- Грошові кошти та короткострокові депозити
Грошові кошти і короткострокові депозити в звіті про фінансовий стан включають грошові кошти в банках і в касі та короткострокові депозити з строком погашення 3 місяці або менше, які схильні до незначного ризику зміни вартості.
Для цілей звіту про рух грошових коштів грошові кошти та їх еквіваленти складаються з грошових коштів та короткострокових депозитів згідно з визначенням вище за мінусом непогашених банківських овердрафтів, так як вони вважаються невід'ємною частиною діяльності Компанії з управління грошовими потоками. Грошові кошти та короткострокові депозити обліковуються за амортизованою вартістю.
- Оціночні зобов'язання
Загальні
Оціночні зобов'язання визнаються, якщо Компанія має зобов'язання (юридичну або обумовлену практикою), що виникла в результаті минулої події; відтік економічних вигод, який знадобиться для погашення цього зобов'язання, є ймовірним, і може бути отримана надійна оцінка суми такого зобов'язання. Якщо Компанія планує одержати відшкодування деякої частини або всіх оціночних зобов'язань, наприклад, за договором страхування, відшкодування визнається як окремий актив, але тільки в тому випадку, коли отримання відшкодування не підлягає сумніву. Витрата, що відноситься до оціночного зобов'язання, відображається в звіті про прибуток або збиток за мінусом суми відшкодування.
Якщо вплив вартості грошей у часі істотний, оціночні зобов'язання дисконтуються за поточною ставкою до оподаткування, яка відображає, коли це може бути застосовано, ризики, характерні для конкретного зобов'язання. Якщо застосовується дисконтування, то збільшення оцінного зобов'язання з плином часу визнається як витрати по фінансуванню.
- Суттєві облікові судження, оцінки і допущення
Підготовка фінансової звітності Компанії вимагає від її керівництва винесення суджень і визначення оцінок і припущень, які впливають на суми виручки, що наводяться в звітності, витрат, активів і зобов'язань, а також на розкриття інформації про ці статті та про умовні зобов'язання. Невизначеність відносно цих припущень і оцінок може привести до результатів, які можуть потребувати в майбутньому істотних коригувань до балансової вартості активів або зобов'язань, щодо яких приймаються подібні припущення та оцінки.
Оцінки та припущення
Основні допущення про майбутнє та інші основні джерела невизначеності в оцінках на звітну дату, які можуть послужити причиною істотних коригувань балансової вартості активів та зобов'язань протягом наступного фінансового року, розглядаються нижче. Допущення і оцінки Компанії засновані на вихідних даних, які вона мала у своєму розпорядженні на момент підготовки фінансової звітності. Однак поточні обставини і припущення щодо майбутнього можуть змінюватися з огляду ринкових змін або обставин, непідконтрольних Компанії. Такі зміни відображаються в припущеннях по мірі того, як вони відбуваються.
Знецінення нефінансових активів
Знецінення має місце, якщо балансова вартість активу або одиниці, яка генерує грошові кошти, перевищує його (її) відшкодування, яка є найбільшою з наступних величин: справедлива вартість за винятком витрат на вибуття або цінність використання. Розрахунок справедливої вартості за винятком витрат на вибуття заснований на наявній інформації по зобов'язуючим операціями продажу аналогічних активів між незалежними сторонами або ринкових цінах за вирахуванням додаткових витрат, які були б понесені у зв'язку з вибуттям активу. Розрахунок вартості використанні заснований на моделі дисконтування грошових потоків. Сума відшкодування найбільш чутлива до ставки дисконтування, що використовується в моделі дисконтованих грошових потоків, а також до очікуваних грошових потоків і темпів зростання, використаних з метою екстраполяції.
Оцінений резерв під очікувані кредитні збитки за торговою дебіторською заборгованістю та активами за договором.
Компанія використовує матрицю оцінюваних резервів для розрахунку ОКЗ за торгівельною дебіторською заборгованістю і активів за договором. Ставки оцінюваних резервів встановлюються в залежності від кількості днів прострочення платежу для груп різних клієнтських сегментів з аналогічними характеристиками виникнення збитків (тобто за географічним регіоном, типом продукту, типом і рейтингом покупців, забезпеченням по акредитивам та іншим формам страхування кредитних ризиків).
Спочатку в основі матриці оцінюваних резервів покладаються дані, за якими спостерігалося виникнення дефолтів у минулих періодах. Компанія буде оновлювати матрицю, щоб скорегувати минулий досвід виникнення кредитних збитків з урахуванням прогнозної інформації. Наприклад, якщо протягом наступного року очікується погіршення прогнозованих економічних умов (наприклад, ВВП), що може призвести до збільшення випадків дефолту в виробничому секторі, то історичний рівень дефолту коригується. На кожну звітну дату спостерігаються дані про рівень дефолту в попередніх періодах, оновлюються і зміни прогнозних оцінок аналізуються.
Оцінка взаємозв'язку між історичними спостереженнями рівнями дефолту, прогнозованими економічними умовами і ОКЗ є значною розрахунковою оцінкою. Величина ОКЗ чутлива до змін в обставинах і прогнозованих економічних умовах. Минулий досвід виникнення кредитних збитків Компанії і прогноз економічних умов також можуть не бути показовими для фактичного дефолту контрагента в майбутньому.
Податки
Відстрочені податкові активи визнаються за невикористаними податковими збитками в тій мірі, в якій є можливим отримання оподатковуваного прибутку, проти якої можуть бути зараховані податкові збитки. Для визначення суми відстрочених податкових активів, яку можна визнати у фінансовій звітності на підставі вірогідних термінів отримання і величини майбутнього оподатковуваного прибутку, а також стратегії податкового планування, необхідне значне судження керівництва.
Можливості податкового планування, які могли б частково служити основою для визнання відстрочених податкових активів по відношенню до цих збитків, відсутні. Виходячи з цього, Компанія прийшла до висновку, що вона не може визнати відстрочені податкові активи щодо податкових збитків, перенесених на майбутні періоди.
Оцінка фінансових інструментів за справедливою вартістю
У випадках, коли справедлива вартість фінансових активів та фінансових зобов'язань, визнаних у звіті про фінансовий стан, не може бути визначена на підставі котирувань на активних ринках, вона визначається з використанням моделей оцінки, включаючи модель дисконтування грошових потоків. В якості вхідних даних для цих моделей по можливості використовується інформація з ринків, проте в тих випадках, коли це не є можливим для практичного здійснення, для встановлення справедливої вартості потрібна певна частка судження. Судження включають облік таких вхідних даних, як ризик ліквідності, кредитний ризик і волатильність.
- Нові стандарти, роз'яснення та поправки до чинних стандартів та роз'яснень
Компанія вперше застосувала деякі стандарти та поправки, які набувають чинності щодо річних звітних періодів, що починаються 1 січня 2025 року або після цієї дати (якщо не вказано інше). Компанія не застосовувала достроково стандарти, роз'яснення чи поправки, які були випущені, але ще не набрали чинності.
Відсутність можливості обміну валют - Поправки до МСБО (IAS) 21
Поправки "Відсутність можливості обміну валют" до МСБО (IAS) 21 "Вплив змін валютних курсів" які набрали чинності щодо річних звітних періодів, що починаються 1 січня 2025 року або після цієї дати, визначають, як суб'єкт господарювання повинен оцінювати, чи можливий обмін однієї валюти на іншу та як він повинен визначати спотовий обмінний курс, коли відсутня можливість обміну валют. Поправки також вимагають розкриття інформації, яка дозволяє користувачам його фінансової звітності зрозуміти, як відсутність можливості обміну однієї валюти на іншу впливає або очікується, що вплине, на фінансові результати, фінансовий стан та грошові потоки суб'єкта господарювання.
Поправки не мали суттєвого впливу на фінансову звітність Компанії.
- Стандарти і поправки випущені, але ще не вступили в силу
Нижче наведено нові стандарти, виправлення та роз'яснення, які були випущені, але ще не набрали чинності на дату випуску фінансової звітності Компанії. Компанія має намір застосувати ці стандарти, поправки та роз'яснення, якщо застосовано, з дати набуття ними чинності.
МСФЗ (IFRS) 18 "Подання та розкриття інформації у фінансовій звітності"
У квітні 2024 року Рада з МСФЗ випустила МСФЗ (IFRS) 18, який замінить собою МСФЗ (IAS) 1 "Подання фінансової звітності". МСФЗ 18 запроваджує нові вимоги щодо подання інформації у звіті про прибутки або збитки, включаючи подання певних підсумкових сум та проміжних підсумкових сум. Крім того, у звіті про прибутки або збитки суб'єкти господарювання повинні подавати всі доходи та витрати з поділом їх на п'ять категорій (перші три з яких є новими): операційні, інвестиційні та фінансові, податки на прибуток та припинена діяльність.
Стандарт містить вимоги до розкриття інформації про показники результатів діяльності, що визначаються керівництвом, проміжні підсумкові суми доходів і витрат, а також нові вимоги до агрегування та дезагрегування фінансової інформації залежно від функції основних фінансових звітів та приміток.
В результаті випуску нового стандарту були внесені поправки з вузькою сферою застосування до МСФЗ (IAS) 7 "Звіт про рух грошових коштів", згідно з якими при застосуванні непрямого методу замість "прибутку або збитку" для визначення грошових потоків від операційної діяльності використовуватиметься "операційний прибуток або збиток". Крім того, поправки скасовують можливість вибору класифікації грошових потоків, що виникають у зв'язку із виплатою дивідендів та відсотків. Також були внесені супутні зміни до деяких інших стандартів.
МСФЗ 18 та відповідні зміни до інших стандартів набирають чинності щодо звітних періодів, що починаються 1 січня 2027 року або після цієї дати. Дозволяється дострокове застосування за умови розкриття цього факту. МСФЗ (IFRS) 18 буде застосовуватися ретроспективно.
В даний час Компанії працює над визначенням того, який вплив новий стандарт та поправки матимуть на основні фінансові звіти та примітки до фінансової звітності.
МСФЗ (IFRS) 19 "Дочірні підприємства, що не є підзвітними суспільству: розкриття інформації"
У травні 2024 року Рада з МСФЗ випустила МСФЗ 19, яка дозволяє суб'єктам господарювання, які відповідають певним критеріям, застосовувати спрощені вимоги до розкриття інформації, водночас застосовуючи вимоги до визнання, оцінки та подання інформації інших стандартів бухгалтерського обліку МСФЗ у повному обсязі. Суб'єкт господарювання може застосовувати цей стандарт, якщо на кінець звітного періоду він є дочірньою організацією згідно з визначенням у МСФЗ (IFRS) 10, не є підзвітними суспільству і має материнську організацію (кінцеву або проміжну), яка готує консолідовану фінансову звітність відповідно до стандартів бухгалтерського обліку МСФЗ доступну для загального використання.
МСФЗ 19 набуде чинності щодо звітних періодів, що починаються 1 січня 2027 року або після цієї дати. Дозволяється дострокове застосування.
Очікується, що ці поправки не вплинуть на фінансову звітність Компанії.
Поправки до МСФЗ (IFRS) 9 та МСФЗ (IFRS) 7 - "Поправки до класифікації та оцінки фінансових інструментів"
У травні 2024 року Рада з МСФЗ випустила поправки до МСФЗ (IFRS) 9 та МСФЗ (IFRS) 7 - "Поправки до класифікації та оцінки фінансових інструментів". Ці зміни:
*роз'яснюють, що визнання фінансового зобов'язання припиняється на "дату розрахунків", та передбачають можливість вибору облікової політики (за дотримання певних умов) для припинення визнання фінансових зобов'язань, врегулювання яких здійснюється з використанням електронної платіжної системи, до дати розрахунків;
*містять додаткові вказівки щодо того, як слід оцінювати передбачені договором грошові потоки за фінансовими активами з екологічними, соціальними та корпоративними характеристиками (ESG) та аналогічними особливостями;
*уточнюють, що є фінансові активи "без права регресу", а також характеристики інструментів, пов'язаних договором;
*вводять вимоги до розкриття інформації для фінансових інструментів з умовними характеристиками та вимоги до розкриття додаткової інформації для пайових інструментів, класифікованих як оцінювані за справедливою вартістю через інший сукупний дохід.
Поправки набирають чинності щодо річних періодів, що починаються 1 січня 2026 року або після цієї дати. Дозволяється дострокове застосування, але лише тих положень, що стосуються класифікації фінансових активів та розкриття відповідної інформації.
Очікується, що ці поправки не вплинуть на фінансову звітність Компанії.
Щорічні удосконалення стандартів бухгалтерського обліку МСФЗ, випуск 11
У липні 2024 року, в рамках планового оновлення стандартів бухгалтерського обліку МСФЗ, Рада з МСФЗ випустила дев'ять поправок із вузькою сферою застосування. Дані поправки містять уточнення, спрощення, виправлення та зміни, спрямовані на підвищення рівня узгодженості наступних стандартів: МСФЗ (IFRS) 1 "Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності", МСФЗ (IFRS) 7 "Фінансові інструменти: розкриття інформації" та супутнього Посібника з впровадження МРФФ7 "Фінансові інструменти", МСФЗ (IFRS) 10 "Консолідована фінансова звітність" та МСФЗ (IAS) 7 "Звіт про рух коштів".
Поправки набудуть чинності щодо річних звітних періодів, що починаються з 1 січня 2026 року або після цієї дати. Дозволяється дострокове застосування за умови розкриття цього факту.
Очікується, що ці поправки не вплинуть на фінансову звітність Компанії.
Поправки до МСФЗ (IFRS) 9 та МСФЗ (IFRS) 7 - "Договори на постачання електроенергії, що отримується з природних джерел"
У грудні 2024 року Рада з МСФЗ випустила поправки до МСФЗ (IFRS) 9 та МСФЗ (IFRS) 7 - "Договори на постачання електроенергії, що отримується з природних джерел". Поправки застосовуються лише до договорів про постачання електроенергії, що отримується з природних джерел. Дані зміни:
*уточнюють, як застосовувати вимоги щодо "споживання для власних потреб" у разі договорів, що входять до сфери застосування;
*змінюють вимоги щодо визначення об'єкта хеджування у відносинах хеджування грошових потоків у разі договорів, що входять до сфери застосування цих поправок;
*додають нові вимоги до розкриття інформації, щоб інвестори могли зрозуміти, який вплив надають ці договори на фінансові результати та грошові потоки суб'єкта господарювання.
Поправки набирають чинності щодо річних звітних періодів, що починаються з 1 січня 2026 року або після цієї дати. Дозволяється дострокове застосування за умови розкриття цього факту. Поправки, що стосуються виключення щодо споживання електроенергії для власних потреб, застосовуються ретроспективно, тоді як поправки щодо обліку хеджування застосовуються перспективно до нових відносин хеджування, визначених після дати початкового застосування поправок. Крім того, поправки до МСФЗ 7, які стосуються розкриття інформації, повинні застосовуватися одночасно з поправками до МСФЗ 9. Якщо організація не перераховує порівняльну інформацію, розкриття порівняльної інформації не допускається.
Очікується, що ці поправки не вплинуть на фінансову звітність Компанії.
